loader

Відрізки з памяті лайливої блудниці


17 квітня 2011 року. «Життя – це велика, жирна дупа, а я її геморойна шишка» — писала молода фарбована блондинка у своєму щоденнику, який своїм змістом нагадував філософський трактат «Брудна лайка, як спосіб осмислення навколишнього середовища». Наша героїня була звичайною студенткою ПТУ, багато курила, мала занедбані кострубаті нігті, обожнювала рожеве і римувала все, що приходило у її «світлу голову».

7 березня 2011 року. «Еххх… завтра день прекрасної половини людства, блядства точніше кажучи…Знову вулиці будуть забиті курками в сукенках гуча і армяні, під ручку зі своїми козлами, які в цей день, нарешті, повибривають свої зарощі на занедбаних писках. Писках – мисках – піськах… О-так, для останніх цей день – особлива дата, адже за кожен подарований у цей день віник, розраховуватись приходиться все ж таки їм… Не розумію цього, свята цього не розумію, суспільства цього не розумію, не розумію взагалі нічого у цьому світі повного лайна. Навіщо жити? Жити щоби лишити слід, в прямому значенні цього слова? Ні, моя мама народжувала мене не для того, щоб я цвіла у цих прошарках нікчемства. Моє єство це щось вище, чим три тюльпани за 10 гривень і шоколадка «Світоч» за 8.60…І так, я взагалі тут заговорилась, закрутилась…гаю свій дорогоцінний час… піду краще покурю… » 8 березня 2011 року «НЕ Навиджу цей день!!! Велика жирна курка з не побритими ногами сьогодні зашморгала мої нові замші! Чому я? Чому саме я стала жертвою цього насильства? А вони ж були ще такі молоді, їм ще жити й жити!!! А та, курва навіть пробачення не попросила… Ще й ті барани, що називають себе чоловіками навіть місце дамі не уступили… НЕ НАВИДЖУ цей день… Піду шукати утопію в пляшці холодного пива, бо все у цьому світі остогидло» 9 березня 2011 року ««Мати казали нікому не давати, мати казали, мати казали…» — що за дурню співає ця піжонська група? Мати багато чого казали, який зараз вік на дворі? От, наприклад вчора, після 5 пляшки «Львівського» я переосмислила своє ставлення до міжнародного свята і потонула в обіймах шаленого мачо, який після 5-ти хвилинного шаленства пригостив мене «Парламентом». Ех-х, шкода, що не встигла запитати його ім’я… Нічого, жити потрібно сьогоднішнім днем, а сьогодні у нас що? День народження великого поета, прекрасний привід поновити запаси алкоголю в крові. Тож тебе в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій не забудем пом’янути добрим самогоном…=)».

Ми, українці, постійно нарікаємо про утиски української мови, про те як важко жилося на нам за часів СРСР, про приховану цензуру і про владу, яка ставить людей на коліна. І не помічаємо основного. Проблеми – нашої молоді, яким так звана демократія продає цигарки, алкоголь у 14 років…


Курс Биткоин (bitcoin)